Вчительська

Необов’язково бути олімпійським чемпіоном, щоб отримати задоволення від гри в волейбол. Волейбол – чудовий вид спорту, яким можуть займатися люди будь-якого віку і рівня підготовки. У волейбол можна грати цілий рік, як в приміщенні, так і на відкритому повітрі. Волейбол також покращує м’язову силу і тонус. Дії, необхідні при грі в волейбол, зміцнюють верхню частину тіла, руки, плечі, стегна, черевний прес і гомілки.
Основним завданням секції є пропаганда здорового способу життя, розвиток спортивних навичок учнів, сприяння активному відпочинку.
Здобувачі освіти беруть участь у різних спортивних змаганнях.

Дзюдо - один з чотирьох видів спортивної боротьби, найбільш поширених в світі, тому цей вид боротьби визнаний міжнародним, поряд з вільною боротьбою, самбо і греко-римською.

Ми теж закликаємо не бояться та пробувати! Якщо є бажання - все обов'язково вийде! Великими борцями не народжуються, а стають! Ми не робимо різниці: новачок ти чи володар ступеню дан, юнак або дівчина - ми знайдемо підхід до кожного, зуміємо розкрити саме твій потенціал.

Дзюдо - це не просто боротьба, це ціла філософія. Ми намагаємося всебічно розвивати своїх учнів: закликаємо та допомагаємо зміцнювати тіло, формувати бойовий дух, освоювати прийоми самооборони і все це на базі принципів, що викладаються в дзюдо. Вони заповідані професором Кано своїм послідовникам та засновані на гармонії тіла і духу - те, про що багато міркував великий тренер і педагог. Ось ці принципи:
- взаємна допомога і розуміння для досягнення більшого прогресу,
- найкраще використання тіла і духу,
- піддатися, щоб перемогти.

У дзюдо головне - спритність, а не сила, а також використання сили суперника. І все ж таки це боротьба, призначена, в першу чергу, для самооборони. Основою дзюдо є кидки, больові прийоми, утримання і удушення в партері. Дзігоро Кано не став використовувати у своєму дітищі деякі небезпечні удари, характерні для джиу-джитсу, зате він розробив та додав свої прийоми, які тепер з успіхом вивчаються і застосовуються.

Тренування з напарником підвищать витривалість, силу м'язів, швидкість, реакцію. Дзюдо - це шлях до впевненості в собі, та не тільки тому, що ви будете розвинені фізично, а значить вже більш захищені, ніж інші, але ще й тому, що з тілом буде вправлятися і дух; а це завжди веде до внутрішнього спокою, гармонізації, що благотворно впливає на всі сфери життя. Завдання, які ставить дзюдо для того, хто вибрав цей шлях, часто лежать в області вдосконалення свідомості, а це незмінно вимагає дисципліни, самоконтролю, дотримання встановленого етикету. Вихованці секції Дзюдо вміють оцінювати ситуації та розуміти співвідношення між успіхом та зусиллями, необхідними для його досягнення. І це не дивно: сила повинна бути в розумних руках.

Спортивний туризм - захоплюючий командний вид спорту, його мета - проходження командами маршрутів з різними за рівнем складності, перешкодами. Саме подолання всіляких перешкод і надає туризму статус спортивності, бо для того, щоб пройти їх, потрібно мати певні навички та бути в підготовленої фізичній формі.

Дистанції для цього виду спорту прокладаються, як правило, в природному середовищі: вони проходять через стежки, дороги з різними покриттями або зовсім по бездоріжжю, через печери, переправи, вершини та ін. цікаві місця. Крім природних ландшафтів і труднощів, маршрут може включати в себе і штучні рельєфи. Це залежить від організаторів змагань.

Спортивний туризм - особливий вид спорту, так як він містить в собі унікальну духовну складову. Люди, які захоплюються їм - це люди з певним складом розуму та характером: їм подобається сама атмосфера подорожей, прокладання маршрутів, вони отримують задоволення від подолання запланованих та несподіваних перешкод, що зустрічаються на шляху, вони люблять увечері на привалі посидіти біля багаття, обговорюючи події минулого дня, і їх абсолютно не лякають та не бентежать спартанські умови похідного життя. Все це дуже поєднується з духом молодіжного середовища і ми раді, що можемо запропонувати спробувати себе в цьому виді спорту.

Для початку спортивний туризм не вимагає особливих навичок і фізичної підготовки: все це накопичується з часом та з досвідом. Новачка навчать правилам надання першої медичної допомоги, ознайомлять з порядком та організацією проведення евакуації постраждалих при незапланованих ПП; навчать, як вибрати місце для установки табору, роботі з мотузками: як робити переправи та страховки, розкажуть і відпрацюють дії в екстремальних погодних умовах, познайомлять з технікою розведення та підтримки вогню, приготування їжі, а також що робити, якщо їжі не вистачає, опрацьовуються навіть психологічні аспекти цієї діяльності... та це далеко не все, що дізнаються і чому вчаться спортивні туристи. Не дарма вони вважаються резервом для підготовки рятувальників в природному середовищі.

При такому активному та багатогранному захопленні хороша фізична форма формується природним чином, якщо цьому не заважати регулярним переїданням. Спортивні туристи часто займаються суміжними видами спорту: спортивним орієнтуванням, скелелазінням, альпінізмом, сплавом на рафтах, лижами (марафони).

Але, все-таки, особливу увагу варто звернути на те, що крім спортивного азарту та гостроти, крім прагнення до відмінної фізичної форми, спортивний туризм дає можливість ближче познайомитися з рідною землею: історією, культурою, побутом. Якщо похід запланований в іншу країну, то це дозволяє розширити знання та кругозір в області чужих звичаїв і народів, дає можливість побачити своїми очима унікальні куточки незайманої природи, цікаві пам'ятки. Туризм дарує нових, перевірених в поході, друзів, виховує почуття взаємовиручки, та навіть, можливо, допоможе знайти своє місце в житті в благородній професії рятувальника.

Футбол! Це не просто гра, це цілий світ! Важко знайти гру, яка може зрівнятися за своєю популярністю з футболом: в нього грають усі: малюки - в дитячих садах, школярі різного віку - в залах шкіл, на стадіонах, у дворах, в спеціальних секціях, юнаки - в університетах, дорослі чоловіки не проти поганяти м'яча між собою в складах професійних колективів або з власними дітьми...

В тій чи іншій мірі всі знайомі з правилами цієї гри, всі знають, що її батьківщиною є Англія, у всіх на вустах світові знаменитості - видатні гравці сучасності та минулих років: Пеле , Дієго Марадона, Альфредо Ді Стефано, Кріштіану Роналду, Девід Бекхем і багато-багато інших, грою яких насолоджувалися і насолоджуються мільйони, а тисячі мріють повторити їхній шлях.

Практично в кожній країні є Збірна команда з футболу, майже в кожному великому місті є свій футбольний клуб; функціонує величезна кількість спортивних футбольних секцій, вони вчать азам цієї гри і готують хлопчаків різного віку - майбутній резерв для Збірній команди рідної країни або для різних футбольних клубів.

Настільний теніс має традиції, що йдуть в глиб століть, коли у людей були прийняті розваги, пов'язані з фізичною активністю: бали, хороводи, всілякі ігри, серед яких була поширена гра з м'ячем: коли м'яч перекидався від одного гравця до іншого через перешкоду або без неї. Все це були прообрази сучасних ігор, таких як теніс, настільний теніс, бадмінтон.

Приємно було дізнатися, що саме настільний теніс був розвинений в англійському студентському середовищі ще в далекі часи. Правда, ігровим майданчиком служив тоді обідній стіл, а перешкодою замість сітки виступали книги, складені певним чином. М'яч міг бути дерев'яним або каучуковим, а ракетка овальна, мала довгу ручку і була обклеєна пергаментом.

З тих пір пройшло багато часу, навіть назва цієї гри багато разів змінювалася. Через характерний звук, видаваний м'ячем при ударі то об стіл, то по ракетці, її називали «Флім-флам», «Виф-ваф», доки, нарешті, американець Джон Джаквес не зареєстрував нову назву «Пінг-Понг », яку було продиктовано все тими ж звуками, з якими відскакує м'яч. Сталося це в кінці XIX - початку XX ст. Хоча, трохи пізніше за грою все-таки закріпили назву «настільний теніс». Вже в 20-ті роки XX століття створюються Національні і Міжнародні організації настільного тенісу, які розробляють та регламентують єдині правила, починають проводитися Чемпіонати світу за цим молодим видом спорту, що вирос з давньої розваги.

Сьогодні настільний теніс - Олімпійський вид спорту, по ньому продовжують проводитися Чемпіонати Світу. Є відомості, згідно з якими, він входить в число 10 найбільш популярних видів спорту на планеті. Це не викликає подиву: пінг-понг - гра азартна, емоційна, захоплююча, не вимагає особливої ​​фізичної підготовки, але при цьому, як говориться, затягує так, що не відірватися.

Граючи в настільний теніс, ви навряд чи станете атлетом або швидкісним бігуном. Але не варто й недооцінювати цю гру. Під час матчу людина робить велику кількість різноманітних рухів: виконує подачі і удари по м'ячу, весь час пересувається, перебуваючи в деякому пружинячому стані, при якому напружене все тіло. А все тому, що настільний теніс вимагає швидкої реакції, вираженої в спритних точних рухах, для яких часто необхідна акробатична гнучкість. Ось деякі цифри: протягом однієї партії гравець виконує 15-20 подач, здійснює від 60 до 150 ударів, 15-20 разів ходить і нахиляється за м'ячем.

Ось і виходить, що при удаваній легковажності, гра в настільний теніс має значний тренувальний ефект, який особливо великий, якщо партії слідують одна за одною. Є дослідження, які підтверджують, що у досвідчених тенісистів частота пульсу до кінця першої партії досягає 152 уд/хв, до кінця другої партії - 165, а в кінці третьої наближається до 200 уд/хв., А це вже можна порівняти з плаванням та інтенсивними заняттями на велотренажері.

Крім того, настільний теніс тренує спритність, швидкість та швидкість реакції. Тільки уявіть: темп гри становить від 30 до 120 ударів по м'ячу за хвилину, швидкість руху руки з ракеткою досягає 11,1 м/с, швидкість польоту м'яча при виконанні завершальних ударів 47,2-50,0 м/с, а початкова швидкість польоту може досягати 200 км/год, і при цьому гравець повинен точно направити м'яч в потрібну точку столу! При таких швидкостях мимоволі почнеш швидко і вправно рухатися, блискавично міркувати, концентруватися на теперішньому моменті та прогнозувати наступний.